КАКВО ОЗНАЧАВА ДУМАТА "УКРАЙНА"

УБВісті виходять з червня 1998

УБВести излизат от юни 1998


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




До 140-річчя Визволення Болгарії

ЙОСИП ШЕВЧЕНКО – ПЛЕМІННИК КОБЗАРЯ, ВОЮВАВ ЗА ВИЗВОЛЕННЯ БОЛГАРІЇ
Софія, 31 січвня 2018.- У Визвольнiй вiйнi болгарського народу 1877-1878 рр. брали участь багато вiдомих українцiв у складi добровольчих загонiв, тому що вважали своїм обов’язком допомогти братам-слов’янам у їх справедливiй боротьбi за свободу. Серед них був і Шевченко Йосип Варфоломійович (псевдонім - І.Гріненко) - український поет і перекладач, син Варфоломія Григоровича Шевченка, племінник Тараса Григоровича Шевченка.
Йосип Шевченко народився 4 (16) квітня 1854 року в м.Корсунь (тепер – м.Корсунь-Шевченківський Черкаської області). У 1859 році родину Варфоломія Шевченка відвідав Тарас Шевченко, який після заслання  приїздив в Україну. Тарас Шевченко дуже полюбив дітей свого дядька, особливо Йосипа. Майже в кожному листі він згадував його. Гостюючи, Тарас брав малого Йосипа на етюди. Спілкування з Шевченком назавжди закарбувалося в пам’яті хлопця і, можливо, тому він згодом почав писати вірші. Йосип був на похороні Тараса Шевченка на Чернечiй горi у 1861 роцi.
У 1872 році за протекцією Миколи Новицького – друга Тараса Шевченка, офіцера і викладача училища – Йосип Шевченко став курсантом Єлисаветградського кавалерійського юнкерського училища (Єлисаветград 1775-1924, Кiровоград 1939-2016, зараз - Кропивницький, Україна). Під час навчання в училищі (1872-1874) Йосип входив до літературного гуртка братів Тобілевичів. Найбільше товаришував зi своїм ровесником Миколою Садовським. Пiд керiвництвом Iвана Саксаганського талановита молодь почала перекладати Гоголя. Гурток видавав газету, спiвробiтниками якої були Панас і Микола Саксаганськi, Грабенко, Дяченко і Йосип Шевченко. У 1875 році Йосип узяв участь у постановці «Вечорниць» П.Ніщинського (до драми Т.Шевченка «Назар Стодоля») на сцені Єлисаветградського громадського зібрання разом із автором «Вечорниць» та майбутніми корифеями українського театру М.Кропивницьким, І.Карпенко-Карим, М.Садовським, М.Садовською-Барілотті. Світогляд Тобілевичів, Кропивницького подобався Йосипу, а вони поважали його як племінника незабутнього Тараса.
Йосип Шевченко мав також літературні здібності. В Єлисаветграді він написав і підготував до друку збірку поезій «Дещо із перекладів і самостійних творів». Книга була надрукована під псевдонімом І.Гріненко, тому що керівництво юнкерського училища не підтримувало літературну діяльність своїх вихованців. У книзі — 9 переспівів і 21 власний твір. Серед перекладів — твори Пушкіна, Фета, Курочкіна, Гейне, Бернса, Беранже. Книжка дозволена в світ одеською цензурою 27 березня 1875 року. Збірка коштувала 30 копійок і мала тираж 1200 примірників. Перша поезія «На старості літ» присвячена батькові автора — Варфоломію Григоровичу Шевченку. Мiж тим, батько Йосипа i товариство поширення грамотності й ремесел фінансували його збiрку поезiй. На превеликий жаль, друга Йосипова збірка не побачила світу.
Окрім поезії, Йосип дуже серйозно захоплювався музикою і навіть збирався вступити до консерваторії по класу композиції. Але у 1877 році розпочалася війна болгарського народу проти турецьких поневолювачів. Й.Шевченко і М.Садовський влилися в загони добровольців, які йшли на допомогу болгарам. У боях під Шипкою вони хоробро бились з ворогом, за що були нагороджені Георгіївськими хрестами. Йосип Шевченко - прапорщик 15-го стрілецького батальйону, був поранений у ліву руку в бою біля Шипки. Його фото є в музеї на Шипці.
12 лютого 1878 року бойовий загiн, очолюваний Iваном Павловичем Орлiнським, оголосив про перший вiльний день у м.Горна Джумая (зараз - Благоєвград). Одразу пiсля звiльнення мiста почалася органiзацiя його цивiльного управлiння. Губернатором округу призначили Йосипа Варфоломійовича Шевченка. Проте пiсля Берлiнського договору вiд 13 липня 1878 року Горна Джумая залишилася у складi Османської iмперiї. Таким чином, Йосип Шевченко перебував на посадi губернатора округу з 12 лютого до 13 липня 1878 року. У Регiональному iсторичному музеї м.Благоєвград розгорнута експозицiя до дня визволення мiста зi згадкою про Йосипа Шевченка.
В Інтернет джерелах, з якими вдалося ознайомитися, згадується, що в іншому болгарському мiстi (не уточнюється якому) Йосип Шевченко займався органiзацiєю міліції.
Йосип Шевченко став капітаном, колезьким секретарем з удільної служби. На нещастя, і літературну, й військову кар’єру Йосипа урвала несподівана важка хвороба. Коли ж здоров’я на якийсь час повернулося до нього, він активно занурювався у культурне життя рідного краю: був у колі корифеїв українського реалістичного театру, продовжував зв’язки з братами Тобілевичами, Кропивницьким, Старицьким. В останні роки життя редагував спогади свого батька Варфоломія Григоровича про великого Тараса. За спогадами М.Старицького, у 1881 році вiн читав М.Кропивницькому свою драму в присутності М.Садовського та Й.Шевченка. Приблизною датою смертi Йосипа Шевченка вважається 1900 рiк. Мiсце захоронення невiдоме. В одному з Інтернет джерел звертається увага на Йосипа Шевченка як особистiсть й пiдкреслюється, що вiн прожив своє життя чесно і гідно, як пише у своєму вірші:
Щоб всі сказали:«Він жив чесно,
Прославивсь ділом, а не криком,
Що міг, зробив для нас; його
Назвати можна чоловіком».
(За матерiалами Інтернет джерел, РIМ-Благоєвград та iн.).
Антонiна Якiмова